Memoirs of Life in Prewar Galicia, WWII, and Gulag Camp: Ukrainian Version

During WWII my grandmother was separated from her sister, only to be reunited with her half a century later on the other side of the world. While my grandmother and her family succeeded in escaping Ukraine before the Soviets took over their homeland in Galicia, her sister Maria had an entirely different fate, which carried her into the underground movement, a Gulag work camp, and exile in Siberia before she was able to return to Ukraine.

By the time I was old enough to be curious about my grandmother's life in Ukraine and experiences during the war, it was too late to ask her. Fortunately, her sister took up the daunting and I'm sure emotionally difficult task of reliving her tumultuous life in order to document her experiences for her descendants. It was through these memoirs that was I was able to learn about my grandmother's life and her family, about the country I had heard so much about, about their struggle and sacrifices for a land they loved so dearly.

Although originally my great-aunt thought of writing her memoirs only for her family, she later realized that her story was very much like that of millions of other Ukrainians and that it is important to share her story with the world. In her introduction, she writes that perhaps together with the accounts of other witnesses and participants of the events of the 20th century it can help paint a fuller and more accurate history of the lives of Ukrainians and their struggle for independence. These are first-hand accounts and experiences should be passed down to future generations and we should never forget those times.

My great-aunt's memoirs are a beautifully written account of her life growing up in Galicia, in particular in Brody, in interwar Poland, her experiences during WWII, her imprisonment in the Gulag, and exile in Siberia. For me they have not only provided a wealth of information about my family history, but they have also allowed me to have first-hand experience of life in western Ukraine, live through the times through her eyes.

I truly believe this is an important piece of literature for anyone who wants to better understand the history of the western Ukraine and WWII.

After having the text edited, adding chapters and a lot of pictures, my family and I published the memoirs in Ukrainian. There are a few copies in some bookstores in Lviv, but I'd like to spread the word here. So if anyone is interested in buying a copy, please let me know.

My sister and I have translated the memoirs into English, but we still have a lot of work ahead with editing and then hopefully publishing. So there will be an English version in the future.

A little more about these ancestors and a few more photos can be found in this article on Radio Free Europe/Radio Liberty.

***

«У кожного своя доля» Марії Левицької-Загоруйко - Спогади моєї пратітки про життя на Галичині у міжвоєний період, у партизанці, в Ґулазі, і на засланнi в Сибіру.

З передмови:

«Тому, через відсутність чи недостатність нашої правдивої історії, ми всі разом, спільними силами повинні, а навіть зобов'язані перед нацією, у міру можливості допо­могти нечисленним нашим історикам-патріотам, яких досі шельмують, ігнорують і «глушать», відтворити, впорядку­вати і донести до людей правдиву національну історію про наш древній, благородний народ. І, можливо, мої спогади, поряд зі спогадами інших очевидців та учасників тих подій, допоможуть по крихті доповнити узагальнену, але всебічну картину страшних, можна сказати маніакальних злочинів...XX столітті проти нашої нації. Відтворити її в уяві і світогляді наступних поколінь, щоб пам'ятали і ніколи не забували!»

Перший абзац спогадів:

«Той осінній похмурий вечір 1945 року, останній мій вечір на волі, не тільки запам'ятався мені на все життя, але й вирішив моє майбуття. Повертаючись до села Трудовач, що на Золочівщині Львівської області, куди закинула мене химерна доля і де було моє тимчасове пристанище, я звернула з головного шляху на польову дорогу, яка вела мене до мети моєї мандрівки. Дорога була безлюдна і я мимоволі сповільнила кроки. Мене огорнув якийсь дивний неспокій. Тягар гнітив груди, клубок підступив до горла і я ледве стримувалася, щоб не заплакати. Не могла зрозуміти причини такого стану. Чи це було передчуття десь недалеко притаєної небезпеки чи, може, свідомість безвиході, в якій опинилися наші визвольні змагання у підпіллі?»